Р Е Ц Е Н З І Я

Романи О. Іваненко про Т. Шевченка і Марка Вовчка, оповідання про Г.Х. Андерсена — це не тільки белетри­зовані біографії видатних людей, а й повноцінні художні твори. Українська дитяча література не дуже багата на твори історико-біографічного жанру. Про життя Т. Г. Шевченка написано чимало значних художніх творів, але «Тарасові шляхи»

О. Іваненко зберігають і серед них свою пізнавальну і художню вартість.

Над твором про Шевченка письменниця почала пра­цювати ще до Другої світової війни. В 1939 р. побачила світ повість «Тарасові шляхи», написана для дитячого читача. В 1961 р. вийшов під цією назвою роман з п'яти частин, який охопив все життя поета. Саме в роботі над великим епічним полотном виявився на повну силу талант дослідника, науковця, яким володіє письменниця Іваненко. Вона вивчала все, що збере­глося в музеях, архівах, бібліотеках країни про Шевченка і його епоху. Побувала в тих місцях, де він бував. Вчитувалася в рядки його творів, озна­йомилася з листуванням, художньою спадщиною. Без цього неможливо було б зважитися на таку відповідальну справу, як створення панорами життя і творчості одного з найбільших поетів світу.

Цінність роману передусім у тому, що він дає образ великої людини, якій, між іншим, ніщо людське не було чужим. Ставлячись з любов'ю і пошаною до героя своєї книги, авторка ніде не «вигадує» чого не було. Його життя сповнене таких перипетій, ви­пробувань долі, поневірянь, трагізму, що залишалося лише вмістити це у рамки одного не дуже довгого віку людини. І саме це було найтяжче зробити.

О. Іваненко справилася з труднощами, які, природно, виникають перед автором історико-біографічного твору: вона «регламентувала» художній вимисел, а всі документальні матеріали перепустила через власне серце. Зрештою, показала, що Шевченко мав усі підстави говорити про своє життя як про частину історії своєї батьківщини.